Цитата - здесь: http://cyclowiki.org/wiki/Вражда_между_тупоконечниками_и_остроконечниками
В борьбе тупоконечников и остроконечников Свифт высмеивает вражду между католиками и протестантами, которая формировала политический ландшафт Англии, Франции и ряда других европейских стран в то время (17-начало 18 вв.), становясь причиной казней, восстаний и войн.

Лилипутия - это пародия на Англию с её коррупцией, полицейским режимом и захватническими войнами. Империя Блефуску – это Франция, с подобными же проблемами.

Описывая политическое устройство Лилипутии, Свифт показывает две “враждующие партии, известные под названием Тремексенов и Слемексенов”, отличающиеся друг от друга лишь тем, что сторонники одной являются приверженцами низких каблуков, а другой — высоких, причем между ними происходят на этой почве “жесточайшие раздоры”: “утверждают, что высокие каблуки всего более согласуются с... древним государственным укладом” Лилипутии, однако император “«постановил, чтобы в правительственных учреждениях... употреблялись только низкие каблуки...”.
В этом описании Тремексенов и Слемексенов мы узнаем партии тори и вигов, в разное время, но в равной степени глубоко запускающих свои руки в государственную казну.
А получить государственную должность можно, если подпрыгнуть на канате выше всех и при этом не упасть. Поэтому вся система образования будущих правителей построена так, чтобы постигнуть это замечательное искусство наилучшим образом.

Рассматривая подковерную борьбу, мелочные стремления и неуемную жажду наживы жителей Лилипутии через своеобразный микроскоп, Свифт получает замечательный инструмент для политической сатиры на современную ему Англию.

Цитата - тут: http://cyclowiki.org/wiki/Вражда_между_тупоконечниками_и_остроконечниками
У боротьбі тупоконечників і гостроконечників Свіфт висміює ворожнечу між католиками і протестантами, яка формувала політичний ландшафт Англії, Франції та інших європейських країн на той час (17 ст.-початок 18 ст.) і приводила до страт, повстань і воєн.

Ліліпутія - це пародія на Англію з її корупцією, поліцейським режимом і загарбницькими війнами. Імперія Блефуску - це Франція, з подібними проблемами.

Описуючи політичний устрій Ліліпутії, Свіфт показує дві "ворогуючі партії, відомі під назвою Тремексенів і Слемексенів", що відрізняються одна від іншої лише тим, що прихильники однієї є фанатами низьких підборів, а другої - високих, причому між ними відбуваються на цьому грунті "жорстокі чвари ":" стверджують, що високі підбори більше узгоджуються з ... древнім державним устроєм "ліліпутів, проте імператор" «постановив, щоб в урядових установах ... застосовувалися тільки низькі підбори ...".
У цьому описі Тремексенів і Слемексенів ми впізнаємо партії торі і вігів, котрі в різний час, але в рівній мірі глибоко запускають свої руки в державну казну.
А отримати державну посаду можна, якщо підстрибнути на канаті вище всіх і при цьому не впасти. Тому вся система освіти майбутніх правителів побудована так, щоб осягнути це чудове мистецтво найкращим чином.

Розглядаючи підкилимну боротьбу, дріб'язкові прагнення і невгамовну спрагу наживи жителів Ліліпутії через своєрідний мікроскоп, Свіфт отримує чудовий інструмент для політичної сатири на сучасну йому Англію.